Криза двох років : шукаємо вихід

Бунт двох років, або прекрасна, як янголятко, дитинка падає на землю і кричить. І це не сцена з фільму, а всього лише спогад про останній сімейний похід за покупками. Криза двох років – це природний етап в в розвитку дитини. Як реагувати на напади дитячої істерики?

Якщо Вам гарно відома ця сцена, напевно Ваш малюк переходить в період “бунт двох років”. Цей стан є нормальним і скоріш за все сам мине найближчим часом, хоч поведінка дитини може датися в знаки батькам. Ваша задача в цей період – це змирити малого хулігана і правильно реагувати на істерики дитини.

Коли Ваша дитина входить у цей період, найважливіше запастися терпінням, виробити індивідуальну стратегію і бути послідовним.

Звідки береться бунт двох років?

Близько другого-третього року в житті малюка наступають великі зміни. Дитина більше хоче робити все без допомоги батьків. З багатьма речами вона стикається вперше, включаючи і поразки. І єдиний спосіб показати світові своє невдоволення – це крик. Таким чином маля показує розпач, дає вихід емоціям і…перевіряє витримку батьків! Від того якою буде їх реакція залежить чи навчиться дитина відрізняти добро від зла та дізнається що можна, а чого – ні.

 

Бунт двох років : опанування – Ваша перевага

Пам’ятайте що ви – батьки і саме ви повинні встановлювати правила. Важливо тільки в який спосіб Ви донесете їх до своєї дитини. Саме лише “ні, бо ні” нічого не навчить малюка. Покажіть йому наслідки поганих вчинків. “ Якщо ти вдариш песика то йому буде дуже боляче, як тобі коли ти вдарився. Памятаєш як ти тоді плакав?” Найважливіше правило батьків слід завжди пам’ятати : якщо п’ять разів повоторювати, що чогось не можна робити, то на шостий раз в жодному разі не слід підкорятися!

Бути послідовними батьками – це складно, але інакше малюк навчиться, що плачем можна чогось досягти і наступного разу буде плакати, аж поки не отримає свого. Не підкупайти дитини для свого покою шоколадками або дозволом на щось заборонене, наприклад телефон або планшет. Це буде ніщо інше, як нагорода за погану поведінку.

Якщо щось забороняєте, пояснюйте чому це так, щоб заспокоїти дитину. На аргумент, що ви на “його стороні”, запропонуйте йому те, що вона хотіла робити але в інший безпечних умовах, які не шкодять ні йому, ні оточуючим. Наприклад, Ві поставили на столі сік, але непосидючий малюк виріший, що буде переливати його зі склянки в склянку. Очевидно, що Ви йому це забороняли, бо аж ніяк не хочетет прибирати половину квартири наново. І, звісно ж, ваше прохання спровокувало цілий шквал крику. В такому разі, запропонуйте дитині перенести цю забаву на двір або під час купання запропонуйте йому пластикові скляночки для його гри. Завдяки такому рішенню, всі будуть задоволені!

 

Зрозумійте малюка, що бунтує

Постарайтеся відчути ситуацію дитини. Говорячи : “ Та дай цьому спокій, поки нічого не сталося, не будь бешкетником!”, нічого не вийде. Це для неї не пояснення. Подумайте, чому ситуація, яка для вас здається дурничкою, провокує у вашої дитини істерику та відшукайте вирішення. Найкращим варіантом є запропонувати дитині інше, цікавіше дозвілля. Однак пам’ятайте, що кожна дитина – різна, і для кожної є свій метод. Запам’ятайте, що допомогло в одній ситації молюкові заспокоїтися, те саме може і допомогти в наступній.

 

Мистецтво компромісу – це причина для бунту двох років

Задумайтеся, які з заборонених для вашого малюка речей є дійсно небезпечними, а які ви не дозволяєте робити тільни тому, що не хочете чогось робити. Якщо кожного разу, коли дитина хоче щось зробити вона чутиме ваш опір, то вона стане менш чутлива до заборон. Подумайте, що з того, що мама мене застерігає, якщо вона робить це раз за разом. Слово, повторюване довгий час втрачає свій сенс. Навчіть дитину, що не все, що вона хоче робити – заборонено, і заборона на це не є тільки вашою примхою. Варто пам’ятати, що заборона на щось будить дитячу фантазію: чому мама це мені не дозволяє? Цікаво що ж буде, якщо я не послухаюсь…

 

Бунт двох років : розмовляйте, коли емоції вщухнуть…

Розмова, розмова і ще раз розмова. В нападі істерики, ваші аргументи для дитини є як олія налляна до вогню. Тому в цей час немає сенсу щось пояснювати. Коли крик вщухне, ви можете поговорити чому малюк був такий злий та що саме вам не сподобалося в його поведінці. Назва емоції допоможе вашій дитині уявити її, та наступного разу вона просто скаже, що вона в розпачі, засмужена або роздратована. Також, дуже добре встановити правила на майбутнє. Якщо ,наприклад, малюк злиться кожного разу, коли ви відмовляєте йому в новій іграшці на шоппінгу, то придумайте систему заохочень за гарну поведінку. Матеріалізуйте ці бали, як наприклад певні наклейки на холодильнику. І кожного разу коли ви збираєтеся за поупками, нагадайте дитині про ваші правила, та похваліть якщо віна вже близько до своєї мети, а в кінці нагородіть її.

Кожна дитина є особлива, і пам’ятайте, що ви – найкращий психолог та друг вашої дитини. Спостерігайте, розмовляйте та прислухайтеся до вашої дитини – ось найголовніше правило.

Вам також сподобається...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *